Потрощені будівлі і мости.
Під вий сирен сьогодні знову смеркло.
І я волаю:-Господи, де Ти
В земному цьому варіанті пекла.
Прийдешній день... Хто впевнений, що він
для когось може взагалі настати.
Поля й ліси здригаються від мін,
І гинуть, гинуть молоді солдати.
Де в цьому Ти, Небесний Батьку мій?
Весь розум людства мов злетів з орбіти...
І дурить легковірних давній змій.
Дай, Дух Святий, пораду- що робити?
Мов тихий подих вітру навесні
У серце промовляє голос Божий:
Згадай, дитино, в найсумніші дні
Святе Письмо пораду дати може.
Ти розгорни його і помолись.
Читай, як лист-освідчення в коханні.
Ти памятаєш, як було колись?
Те щире спілкування – не прохання
земних нікчемних і пустих речей,
як стало зараз, а любов і віра.
Я Сам був світлом для твоїх очей
І ціллю молитов нелицемірних.
Та поступово стала марнота
Тобі взаємин наших цікавіша.
Ще й до війни ти вже була не та,
Але тебе Я, доню, не залишив.
До вуст Своїх мав піднести сурму,
Щоби твою увагу відвернути
Від світу, і мелодію сумну
ти чуєш? Тож розпочинай молитву.
- Все так, мій Отче. Соромно мені.
І важко усвідомити, і гірко,
Що є моя провина у війні.
І рана ця болітиме довіку.
Прости мене, помилуй, Отче мій.
Молю про захист для мого народу,
Щоб віру зберегти у час цей злий
Аж до Твого чудесного приходу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я не своя - Надежда Горбатюк Читала 3-Царств гл.6 ст.7 и размышляла о благоговении и почитании Бога Его народом даже во время строения храма. И вдруг словно кто-то повернул рычаг:)), мысли потекли в совершенно другом направлении. Так родился стих "Молитвенные изменения". Написав его, я задумалась:"Как же так! Я же только-что размышляла совершенно о другом!"
Было бы логично, если бы пошли строки стиха на эту тему, но стих родился о другом...
Вот так продолжая размышлять, пришли на память слова Писания "вы не свои", а вслед за ними - этот стих "Я не своя".
И уже чуть позже, я поняла, что имея в своем пользовании чашку, я наполняю ее содержимым по своему желанию, будь то вода, молоко или чай. Не чашка мне диктует условия, что в нее налить, но я ею распоряжаюсь. Вот так и мы:))). Господь Сам знает, что и когда в Свой сосуд влить. Слава Ему! Аллилуйя!!!