Для ТЕБЯ - христианская газета

Мудре рішення.
Для детей

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Мудре рішення.


Тепле весняне сонечко ласкаво тулить свої промінчики до моєї щоки і нагадує, що скоро-скоро прийде літечко. Я дуже його чекаю, бо татусь пообіцяв, що ми поїдемо на відпочинок до моря. Тато і мама довго радились про це між собою, потім ще говорили з бабусею і прийняли якесь мудре рішення. Що значить: «мудре рішення» — я так і не зрозуміла, бо татусь на мої запитання нічого не пояснив, але прохав мене зробити дві важливі речі: добре вчитися і старанно допомагати бабусі. Це було зовсім неважко. З навчанням у мене все добре, бабусі я допомагаю, хоча мені дуже не подобається мити посуд в гарячій воді...
Але учора сталася така прикра подія, що я тепер взагалі не знаю, як все далі буде. Тому тихенько сиджу біля сараю, в якому жалібно нявчить наша киця Нуся. Від цього нявчання мені ще більше хочеться плакати. Двері в сарай зачинені, бо тато сказав, що кицю покарано і вона буде там сидіти, аж поки не навчиться ловити мишей. Я думаю про те, що може б і мене він закрив разом з Нусею в сарай, якби дізнався про те, що сталося насправді...
Рік назад тато подарував мамі на день народження мале кошенятко. Воно було біле і пухнасте, лише лапки чорненькі, так ніби на них взуті чорні капці. За рік кошеня підросло і стало гарною розумною кицею, яку всі любили. Але Нуся ще й далі продовжувала гратися зі мною в «бантика». Через цю гру я й наробила шкоди. Бабуся вже не раз просила мене гратися з кицею у дворі, але мені найбільше подобалось бігати з бантиком, прив’язаним до стрічки, навколо круглого столу. Учора вранці мама, чекаючи гостей, застелила цей стіл новою скатертиною і поставила посеред столу чудову вазу з квітами. Пахощі наповнили кімнату і було дуже весело ганяти з Нуською навколо столу, ніби на каруселі! Не знаю як, але я ненароком зачепила край скатертини. Нуся якраз впіймала мій бантик. Я смикнула за стрічку, намагаючись забрати бантик у киці, і побігла навколо столу. В цю мить скатертина зсунулась додолу і ваза розбилась... Я прожогом вилетіла з кімнати, міцно тримаючи у руці стрічку з бантиком. А Нуся, захоплена грою, продовжила гратися з мокрою скатертиною і скалками від вази. Прибігла бабуся і з лементом вигнала кицю з кімнати. Вона довго, охаючи і щось приговорюючи, визбирувала скалки від вази, а мені категорично заборонила заходити до кімнати: «Бо ноги поріжеш!»
Стрічку з бантиком я потайки викинула у сміття, бо дуже боялась що хтось здогадається про мою причетність до цієї шкоди. Коли батьки повернулись з міста, бабуся з обуренням розказала, яку шкоду зробило «оте дике створіння». Мама дуже засмутилась, але треба було готуватись до приходу гостей, і вона пішла поратись на кухню. Тато зачинив Нусю в сарай, а мене попрохав допомогти мамі. Я мовчки робила все, що вона мені загадувала, але про те, що насправді сталося, боялася і словом обмовитись. Я думала, що ніхто мене ні в чому не підозрює, бо вся провина впала на Нусю.
Вчора ввечері я навіть раділа, що все так владналося, а от сьогодні вже півдня не можу собі місця знайти. Йду до бабусі. Вона пече великі млинці, які потім перемащує густим яблучним повидлом. Я зачудовано дивлюся, як вона просто руками перевертає гарячий млинець на другий бік.
— А в руки не пече?— запитую я.
— Ні! — привітно усміхається бабуся. — Хочеш спробувати?
— Хочу, але боюся...
— Ну то давай спробуємо разом!
Спочатку в мене нічого не виходить, бо млинець пече мої пальчики.
— Я ніколи не зможу...— жалібно скиглю я.
— Зможеш! — підбадьорює бабуся. — Пробуємо ще раз!
І от десь за третьою спробою млинець стає слухняним і перевертається!
— Молодець! — радіє бабуся.
Від похвали мені стає тепло, але водночас і ніяково, бо я знову згадую вчорашню подію.
— Бабусю, — я притуляюсь до її руки, яка пахне молоком і хлібом, — а можна понести Нусі молочка?
— Ні, сонечко. — суворо відповідає вона. — Ми вже й так нашу кицю розбалували. А вона вже не кошеня. Нехай повчиться сама собі їжу добувати. Коти мають мишей ловити!
— Добре... — сумно зітхаю я і вмощуюсь на лавці. — А можна я ще щось запитаю?
Бабуся у відповідь ствердно киває головою, вправно наливаючи тісто на гарячу пательню.
— А що ви робите, коли не знаєте, як правильно вчинити?
Бабуся на хвилинку замислюється і дуже серйозно каже:
— Прошу в Бога мудрості і Він допомагає мені прийняти мудре рішення.
— Ой, бабусю, ви так складно говорите! Я ніяк не можу зрозуміти, що воно ото таке: мудре рішення...
— Тоді спробую пояснити простіше. — вона сідає поруч, ласкаво обіймає мене і навіть забуває про свої млинці...
— В молитві я розповідаю Богу про все,що мене турбує, бентежить, хвилює... Я прошу в Нього допомоги, щоб приймати добрі та правильні рішення. Мудре рішення — це вчинити не так, як ми самі того хочемо, а послухатись Божої поради. — задумливо каже бабуся.
— Як вам добре, що ви Бога чуєте. А я Його і не бачу, і не чую... — розчаровано піднімаюся я, пориваючись йти. Бабуся дає мені кілька млинців.
— А ти все ж таки спробуй поговорити з Ним!— навздогін гукає мені вона.
Я знов йду до сараю і прислухаюся. Киця не нявчить. Напевне, заснула. Заспокоївшись, я пробираюсь до своєї схованки за кущами смородини. Хоча зараз тут не дуже і заховаєшся, бо на кущах листочки ще маленькі та тендітні. Я сідаю на дошки і дістаю бабусині млинці. «Самкота!» Згадується порада бабусі про розмову з Богом. Хоча мої тато, мама, як і бабуся, вірять в Живого Бога і частенько розказують мені про Нього, я сама ще ні разу по-справжньому не молилась до Нього. Так, я повторювала слова молитви за дорослими, але сама...
Я хочу спробувати, але боюся... Це як отой млинець, якого треба перевернути на інший бік.. Але ж млинець я перевернула! І я починаю свою першу розмову з Богом. Я дуже хвилююся, бо хочу все сказати правильно і розумно, тому починаю здалеку, розказуючи Богу, що мої рідні вірять в Нього, а я теж хочу навчитися вірити і молитися, і чути Його, хоч Він невидимий і нечутний... І чим далі я розказую, тим простіше знаходяться слова, і я кажу навіть про те, про що ніби й не збиралася говорити...У про те, що дуже люблю моїх маму, тата і бабусю, але частенько не слухаюсь. І про те,що сварюся у школі з подружками, але дуже хочу бути доброю і мудрою. І про вчорашній випадок з розбитою вазою... Сльози градом котяться з моїх очей і я втираюсь подолом плаття. Враз я відчуваю, що рішення є! Воно дуже просте: піти і розказати все, як було насправді. Я сама дуже не хочу цього робити, але розумію, що Бога треба слухатись. Навіть якщо треба буде сидіти в сараї з Нусею... «Господи, будь ласка, допоможи мені.» — тихесенько шепочу я і рішуче вилізаю зі своєї схованки.
— Надійко, привіт! Ти що там робиш? — тато йде стежиною через город, повертаючись з роботи. Він підходить ближче і з тривогою зазирає в мої заплакані очі.
— Донечко, що сталося?!
— Татусю, все добре. — крізь сльози усміхаюсь я. —Я шукала у Бога мудре рішення!
—І що???— здивовано запитує тато, беручи мене на руки.
Я притуляюся до нього, ще раз подумки прошу в Бога допомогу і починаю розповідати татові про все...
Потім ми заходимо в будинок і мені знов доводиться говорити для мами та бабусі про те, що то я сама, а не Нуся, стягнула скатертину і розбила вазу. Мені дуже соромно, але я відчуваю Божу допомогу. Тато стоїть поряд, тримаючи мене за руку, і усміхається.
— Мудре рішення: говорити правду. — схвально киває бабуся.
— Я здогадалась, що це ти гралася з Нусею, — каже тихенько мама. — Але чекала, що ти зізнаєшся у всьому сама.
Вона цілує мене в заплакані щічки.
Враз я згадую:
— Ой, наша Нуся! Можна випустити її з сараю?
Ми всі дружно йдемо випускати полонянку. Відчиняємо двері і бачимо нашу кицю, яка гордовито тримає в зубах спійману мишку!

Батькам та дітям до роздумів:
«Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її…»
(Приповісті 3:13,14)










Комментарий автора:

Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Оповідання \"Мудре рішення\" ввійшло у цю книжечку
Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155

Об авторе все произведения автора >>>

Левицька Галина, Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155

e-mail автора: mama19@ukr.net
сайт автора: личная страница

 
Прочитано 3398 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Для детей обратите внимание

Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

Данику 14 лет - Ионий Гедеревич

Стихи о царе - Леонтий Жидков

>>> Все произведения раздела Для детей >>>

Поэзия :
Успокоиться нужно сейчас - сергей рудой

Поэзия :
Мне без Тебя. - Владимир Фицев

Поэзия :
Заложники - Богданова Наталья

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Для детей
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100