Элементарная пустота, хотя толпы-толпы и оживлённые разговоры-в-рукопожатия... Очевидны и даже неприкрыты детские парты, за которыми ряховские дяди под шестьдесят лет в вере. Они играют в нарды, в карты, в шахматы... И никем не понято Павлово о Петре, о Иакове, как те апостолы лишь казались (лишь только казались!) колоннами.
... люди оделись в натуральный тар-тар! Теперь они похуже варваров, считая себя правыми, как будто самоправда - это и никак не Каин, как будто и не назвал Каин своего сына Енох (учитель!), как будто закланный всеми ими Авель сам в агнцы нарвался, а овец насиловать - это норма и аромат.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
